Чесно кажучи, дізнавшись про спартанські умови в таборі, були деякі побоювання, що дівчата не витримають і будуть проситися додому. Та завдяки правильній мотивації і організації таборового процесу, вони навпаки були в захваті від вражень. Гутірки з історії та домедичної допомоги, навички виживання в лісі і ще багато іншого розширили кругозір моїх доньок. Завдяки табору дівчата стали витривалими, самостійними і вирішили продовжувати свою діяльність вже як члени організації.

Сергій Гусєв

Батько подруги Катани та Гусьмін

Її перша зміна на таборі була цікавою, складною, емоційною, випробувальною. Не передати мій подив, коли на половині моєї дороги до Черкас вона подзвонила і сказала, що хоче залишитися ще на одну зміну! Друга зміна, під час якої моя Волинь стала ройовою, ще більше зміцнила її і загартувала характер. Систематизувався в її поглядах національний дух, поглибилися знання з історії країни. Вона з надзвичайним трепетом читала одразу придбану після табору книгу Холодний Яр.

Надія Замрига

Мама подруги Волинь

За старших синів я не переживала, що їм там сподобається. Проте з молодшими були сумніви. Втім табір зайшов усім! І це не дивно. Це місце, де їх розуміють. Це місце, де їх виховують, дисциплінують. Разом з цим, їхні думки поважають, а до них ставляться, як до особистостей. Батькам важливо, коли старші товариші ставляться до підлітка, як до рівного. Виховники Поклику Яру не перестають тримати звязок з вихованцями табору й протягом року. Тому у дітей там є справжні друзі. А це багато чого вартує!

Руслана Чевірова

Мама друга Лінгвіста, Ємо, Шрека